Два дерева росли у гаю.
Одне рівненьке і гладеньке,
А інше, наче помирає,
Аж, від жалю стиска серденько.
Одна їм доленька судилась-
В майстерні столяра “гостина“.
З прямого крісло народилось,
З кривого - ясла для скотини.
Лиш доля не спинила ходу
Та немовля поклала в ясла -
Спасителя людського роду,
Над ним сіяла зірка ясна...
І не вгадаєш ти ніколи
Кому яка судилась доля,
І жорна чи гербарій в школу
Жде колоски з одного поля.
25.12.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292726
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2011
автор: Патара