Стояти і впасти на рідній землі
До яблуньки притулитись
Чекати прощення,а ніжки мої
Не хочуть, не можуть скоритись.
Щось яблунька мовить,не чути мені
А серденько так шкребоче
О земле рідна,пробач,що чужі
Тебе так зганьбити охоче.
Природа повітря і небо твоє
Прикрашати тебе вже невзвозі,
Коли скрізь машини і серце моє
З тобою помре невдовзі.
Пахла й цвіла б ти,якби не вони
Тебе так знешкодили вдачно
Тільки пару років пропливли,
хоч становиться, дійсно,лячно.
За твою незалежність й бої гучні
Людей можна просто вбити
О земле моя, пробач мені,
Що не можу тебе захистити!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292733
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.11.2011
автор: Щастя рядом