– Я хочу скуштувати твого щастя, –
До мами мовила маленька донька.
– Не треба, доню, бо воно тверде і прісне,
Жіноче щастя...Притули долоньку –
Ось, чуєш, б`ється, калатає гулко
Мій інквізитор, лікар і наркотик...
Таке воно, жіноче серце, доню, –
Луною озивається на дотик...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292884
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2011
автор: Катерина Коврик