Я не боюсь

Тамую  подих,  біль  минає,
У  очі  зазирає  пустота,
Зустріч  з  тобою  не  лякає,
Бентежить  лише  тиха  простота,

У  тиші  серед  заметілі,
Замерзнуть  ніжні,  теплі  почуття.
Сніжинки-мрії  згаснуть  в  тілі,
У  вихорі  безпутного  життя.


Можливості  твої  великі,
Обійми  безіменності  розкриті,
Незвідані  простори  дикі,
Душі  заціпенілої  сей  миті,

Зіллявшись  в  вічнім  поцілунку,
Відчую  в  серці  присмак  гіркоти
І  вже  не  треба  буде  трунку,
Щоби  до  істини  мені  прийти.

Лиш  змах  крила  й  блакитність  неба.
Чи  може  біль  і  вічне  забуття,
Я  не  боюсь,  тільки  не  треба
У  снах  моїх  твого,  смерте,  виття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292893
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2011
автор: Ольга Сільчук