Душа так швидко полетіла,
Вона такого ма̀буть не стерпіла…
І розум поховав тяжкі надії,
Залишивши свої останні мрії…
Ніхто такого не чекав,
Коли момент такий настав
Ніхто не зрозумів нічого,
Як наче – не було нікого…
.
…Усе навколо так змінилось,
Таке нікому ще не снилось
Але ніхто, чомусь, не помічає,
Що та душа одна… іще витає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292934
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2011
автор: Вальдемар Феруменко