Останню надію складаю,
Як не згоріле багаття.
Думками себе обпікаю,
В світі існує прокляття.
Сльози, мов дощ солений,
З Богом одна у стінах,
День проминув терплений,
Я сподіваюсь пізно.
Хтось нам розсипав горе,
Як би його зібрати?
Кинути в Чорне море,
Забути... нічого не знати?
А користала третя:
Вміла у шахи грати.
У гомірному шумі,
Не було чого сказати.
Так сумно, але змирилась,
Що важко, не дала виду.
Тільки лиш сердце билось
І усміхалося щиро.
Останню надію складаю,
Незнаю, чи ти зрозумієш?
Вгамовую біль і співаю
І просто
без слів німію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2011
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА