Верни мені, о пам"яте моя,
Минулих днів мелодію забуту,
Ба, навіть в панцир слів твоїх закуту,
Проте - верни, тебе благаю я!
Хай нагадають звуки чарівні
Очей вогнистих глибочінь гарячу,
І сум, і сміх, і сльози на додачу,
І те, як ти довірилась мені.
Верни мені, о, пам"яте, верни
Фальшивих слів порожню дріб"язковість,
Та ще колись давно забуту совість -
Хай хоч тепер повернуться вони.
Пече мені мій сором, припіка,
Подій далеких бачу я картини...
Чому тоді, в розпачливі години,
Чому моя не схибила рука?!
Рука ота, що черкала пером -
Безжальних слів в"язалося намисто.
Здавалося, було те ненавмисно,
Проте багато наламав я дров...
Тепер мені б покаятися гоже.
Знаття б, чи буде все оце до ладу?
Тебе одну покличу на пораду
І - хай мені Всевишній допоможе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293059
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.11.2011
автор: Дощ