1) Ллє по бруківці дощ, зникають сни,
І сиплеться пісок, і час збігає,
Але це місто вічної весни,
А тому тут ніхто не поспішає.
Тут люди п’ють уранці чорну каву,
Щодня спілкуються у Інтернеті,
Увечері вдягають вишиванки, йдуть на рок-забаву,
А уночі в кафе танцюють їхні силуети.
Приспів:
║ Це моє місто, місто дивних мрій,
║ Ажурних снів крізь плин історії.
║ Це моє місто, місто тих надій,
║ Які живуть у серці кожного, і губляться у морі, і
║ Так хочуть раз в житті хоча б торкнутися Фортуни і Вікторії!
║ Це моє місто.
2) Життя іде, пришвидшується темп,
А ми не устигаєм у пориві.
Хай вічним залишається момент,
Який зафіксував ти в об’єктиві.
Це місто не просте, а особливе,
Сучасне і старе. Коли уперше
Побачив ти його, тоді, у дивовижну мить щасливу
Одним штрихом хтось панораму повністю довершив.
║
║
Ллє по бруківці дощ, зникають сни…
Але це місто буде завжди містом вічної весни…
║
║
08.08.2010.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293089
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 14.11.2011
автор: Анастасія Витрикуш