Сплету з кохання я вінок,
Вплету туди духм'яні трави.
І понесе мене струмок,
Де вдвох із милим ми бували.
А так закохані були,
Нам дня і ночі бУло мало.
Коханням нашим ми жили,
Про це лише світанки знали.
Стежина нас вела в життя,
Він брав в долоні мої руки.
Раділа я до забуття,
А в двері стукала розлука.
Все потемніло навкруги
І серце стиснулось від болю.
Були так близько береги -
Тепер далекі ми з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)