Ніхто не пом'я́не смертельно самотніх,
Жорстоко розбитих безсиллям об сміх,
Що впали на днище гіркої безодні,
І вічність вплели в найболючіший гріх.
Не буде ні квітки на темних могилах,
Де час пророкує лавину журби,
Тут янголи плачуть, ламаючи крила,
Повільно холонуть сторічні дуби.
Відречені смертю, з клеймом самовбивці,
Знівéченим тілом у ямі-труні,
Їх душі літають в загубленій висі,
Посмертно забуті, посмертно сумні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293231
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Warik666