Ми завжди прагнемо тепла,
Тепла душі, тепла долонь,
Тепла взаємин, почуттів ...
Від малих літ, до сивих скронь.
В думках воно у нас зимою
І в пізню осінь із сльотою,
Нас тепла думка зігріва, -
Я не кажу вже про слова,
Які бувають різні – різні,
Бувають добрі, - є і грізні,
Що холодом вповзають в тіло
Нераз і серце заболіло
Від сказаних, - почутих слів,
Нераз той холод нас завів
В безвихідь, - у глухий куток,
Де горло дре сльози ковток.
А тепле слово сушить сльози,
Спадають лютії морози...
Як та травинка крізь асфальт,
Проб’є воно душі базальт.
Безвихідь щезне, як туман,
Те слово вижене дурман,
Що вповз із холодом у тебе,
Пригорне лагідно до себе,
Закутає пухким теплом
І над зажуреним чолом
Твоїм засяє блиск НАДІЇ ,
Холодні щезнуть думи злії
В тобі розійдеться тепло
І холоду, - як й не було.
Нам всім побільше теплих слів
Не тільки чути , - ПРОМОВЛЯТИ !
Тоді так бажане тепло
Всі разом з вами будем мати !
15.11.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293417
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Олекса Терен