Я крок зроблю назустріч вчинкам,
Та аж ніяк не долі... долі не існує.
Себе залишу клаптями по тим зупинкам...
Від неї вже нічого, й навіть час вже не лікує.
У ній ненависті налито кілька літрів,
Там звинувачень джерело, лігво страждань.
Вона лишила від колишніх клапті обгорілих титрів,
Й в кілька гектарів поле поховань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293576
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: fuko`