Моя душа спочила в Тебе на колінах,
Накрилась ковдрою мереживних надій.
Життя ти склала по витесаних згинах,
Вже я в руках твоїх:радій!радій!радій!
Радій тому,що лиш Тобі належу,
Радій, бо я не хочу співчуття.
Радій ! Любов словами не обмежу,
Не смій сполохать дивне почуття.
Не смій себе байдужості віддати,
Не смій веселки змити кольори.
Не смій порвати вічності канати,
Мене до себе ніжно пригорни.
Мене до серця,приклади до рани,
До ніг своїх -ї х медом розітру.
Над нами небо вже не має влади -
Чи подолаєм заповітну висоту.
Того життя котрим ми марили разом,
Як в вірності клялися ми обоє,
Як вірили,що Всесвіту нема
Лиш зорі, вітер, небо і нас двоє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293584
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: eney