Останні чотири роки я намагаюсь борортися з невидимим привидом, що їсть мене зсередини. Їсть і росте. Поширюється до кожної клітинки мого напіврозкладеного тіла.
Лікар увесь час говорить, що не все втрачено, але я відчуваю, що з хвилини на хвилину мій мозок лусне, очі перестануть реагувати на світло, легені видихнуть в останній раз, а серце НАРЕШТІ зупиниться.
Тоді я звільнюсь. Звільнюсь від жалісливих поглядів, натягнутих посмішок, схованих сліз. Я ЗВІЛЬНЮСЬ ВІД ЖИТТЯ!!!
І ось цей момент, ось світло...
Нарешті я покину цей світ.
Цей день стане найщасливішим днем мого життя.
День коли я помру.
День, який я не зможу пережити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293590
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Крижанівський Олександр