Її посмішка – це сліпуче сонце!
Її оченята – то відблиск зірочок!
Її душа – це грайлива росинка! …
А ще … її при народженні
Поцілував у щічки янгол!
Я обійматиму тебе, моя крихітко,
Ніжно-ніжно!
Так, наче тримаю в руках перший пролісок…
Я заспіваю тобі на вушко найкращу свою пісню,
Бо вона не буде відтворена спотворено засміченим розумом,
А йтиме з глибин мого розрихленого любов'ю серця!
Ти з'явилася на світ, моя кровиночко,
І малесенькими рученятами затулила його увесь!
І сама стала нині моїм світом, моїм сонечком,
Моїм янголом, моїм серденьком…
Спи, моя донечко!
Люленьки-бай!
Тебе гойдаю і згадую Рай!
Руки-хмариночки
Легкі, як пух -
В молитві тихій до Неба несу!
Ген, за зорею, є дім золотий!
Там нас чекає Отець – мій і твій!!!
27.10.2011 року м. Вишгород
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293611
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: скрипалька