Відполірована свідомість
гарячим блиском літніх днів.
Липневий вечір мучить совість –
заснути так і не зумів.
Крокує місяць через ковдру,
а вранці сонця абрикос,
надувшись, так поважно й гордо,
біжить по небу вічний крос.
Яскравих вражень повні щоки,
здається, буде діатез…
Наче, не втоне літа човен,
а він під воду – бульк – і щез.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293654
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Настя Рошка