Розчинний світанок парує у чашці
з твоєю присутністю замість цукру.
Промінчик, продершись крізь неба хащі,
дрімає, вмостившись тобі на руку.
Блукаю в галактиці твого обличчя,
планети ховають повік парасолі.
Твій сон загубився між ранком і ніччю,
крізь посмішку хоче тікати на волю.
У спогадів згорток собі заховаю
гарячого дихання тихі припливи.
І годі шукати ще кращого раю,
ніж того, що сонно всміхається зліва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293656
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Настя Рошка