Спинився час в єдиному зітханні,
Думки як хмари душу облягли.
Були у двох щасливі ми в коханні
І як могли те щастя берегли.
Ми берегли ту нашу першу осінь
І наші перші ніжні почуття.
У небі відбивалось стоголоссям,
Курликання журливого ключа.
Зривала осінь й кидала листочки,
Встеляла ними наш життєвий шлях.
І гаптувала золотом сорочку,
Із радістю і смутком у очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)