Поскаче випадок у пропасть, і, як минувший білий день,
Змете його геть часу лопасть, в забуте вимерлих пісень,
Де виспівані є герої, котрих не знатиме народ,
Подохлі мудреці та вої, в глибинах чорних Лети вод.
В глибинах тане ностальгія, захльобується власний ум,
Перебива шизофренія потік реальних справжніх дум.
Літає в пам'яті природа, емоції, чиїсь діла,
І там лишається свобода, яка сьогодні буть могла.
Яка сьогодні труїть мізки. Колишній шаховий етюд
Від мрії замітає тріски, і в вухо шепче вам "Nicht gut"
Ой сльозки сонце заслонили, не бачу зарашнього дня,
Помер мудрець, та розбудили, і він сказав мені "Дурня"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293919
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.11.2011
автор: Jonny Evilko