Осінь в парку танцює танго
Під шалений шелест вітрів.
Листя вкриває самотню альтанку
Різноманіттям своїх кольорів.
Закохана пара сховалась у листі,
Падають з неба щасливі зірки.
А голі серця, наївні і чисті
Забули про «я», шепочучи «ми».
Шепіт зникає у шурхоті крон,
Все підкорилось стихії.
Здається, життя – не реальність, а сон
В якому збуваються мрії.
Місто вдягнулось у теплі тони,
Жовтень в його повній силі.
Я посміхаюсь, бо ліхтарі
Вже не самотні – щасливі.
P.S. У всі часи людське мистецтво лише наслідували Природу як втілення ідеальної краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293992
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.11.2011
автор: Олександр Ткачинський