Стерня твоєї буденності коле босі ноги моїх мрій.
Я втомилась змочувати черствий хліб наших розмов
своїми молочними посмішками.
Ти – кубик Рубика, який я ніяк не можу скласти,
але не розбиваю на маленькі шматочки, як в дитинстві.
Невже я настільки люблю ходити босоніж по стерні,
їсти черствий хліб і розгадувати головоломки?
Чи просто…люблю тебе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294009
Рубрика: Верлібр
дата надходження 18.11.2011
автор: Настя Рошка