так, дивись і давись усіма поколіннями
генерація ікс, ен або пе
куди вони всі престарілі скоти, скотилися
де знаходяться, розвиваються? п"ють? деградують? де?
от ти існуєш в своєму
постмодерному ліжечку
у блакитній сукенці з супер мереживом
тобі чотири і ти не встаєш вже
Мері Темпер моя, фізично обмежена
хоча йосип правий авжеж
"дійсність це те що там, в голові"
а в твоїй голові не існує меж
тебе навідують динозаври
в пальтах з кишенями повними пилу
приносать апельсини, айстри і пастилу
грають в фашизм, совок, анархію, спорт-лото
але ніяк не спинять гру
від їх стародавнього галасу
солодощів
і стіни невідомих слів
тебе розриває наскрізнО
в горлі намертво застрягає подих
ще немає дев"ятої, ще не пізно
трицератОпс відкриває свою пащеку
засовує в неї дитячу русяву голову
мері бачить середину динозавра
і в його середині мокро та холодно
німіють ноги
там дві легені
із соломинками та шматочком лимона
мовляв вдихай, видихай, давай
в чотири ще ранувато в рай
на одній легені пише мир
на другій, ясно діло, -війна
а з котрої тобі там посмертно повітря брати
ти вже, мері, якось сама
подумай і вибирай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294073
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2011
автор: Snail