Стукає осінь у моє вікно
І жовтий падолист кружляє в танці.
О Боже! Як же це було давно,
Нічний перон і та знайома станція.
Старієм друже, щоб ти не казав,
Та в пам'яті нічого не забулось.
Своє дитинство знову ти згадав,
Так хочеться, щоб знов усе вернулось.
Та все життя минає в суєті,
І діти наші швидко підростають.
Дивлюсь і згадую роки ще ті,
Думки до них назад мене вертають.
Знов за вікнами злітає листопад,
Та цьому вже немає значення.
Ніколи моя юність неверне назад,
Хоч їй призначую побачення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294126
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)