На небосхилі
багряну ватру
нам не по силі
порятувати.
Та чи квапливий
малюнок ватри
хоча б краплини
жалю не вартий?
Хай вранці з неба
іще в білизні
зоря вогнева
парчево блисне.
По небозводу
(в польоті суща)
майне повз воду,
болото, сушу,
в порозі спальні
покине варту
і знов розпалить
полинну ватру…
Чи сподіватись
на ласки вічні? -
на споді ватри
зола космічна.
В костриську тіла -
земна жарина -
затріскотіла
і зажурила,
вплелася в рими
сумних елегій,
у цей незримий
вечірній легіт...
...Останній промінь
віднесло вітром -
і свічки пломінь
хитає світом…
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294153
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2011
автор: Ярослав Петришин