Ми – українці!

Ми  –  українці!  -  однієї  крові!
Ця  кров  свята,  як  і  свята  земля,
Страждальна    солов’їна  мова,
Чи  наша  думка,  а  чи  пісня  чарівна!

Нам  знову  відмовляють  в  існуванні,
Як  і  століттями,  як  сотні  літ  тому…
Нав’язують  чужі  думки  й  закони
Чужу  молитву  й  мову  нам  чужу!  

Невже  ми  дійсно  те  нікчемне  бидло,
Спроможне  тільки  колупатися  в  землі
Чи  жерти  сало  з  горілякою  до  здуру?...
Допоки  керуватимуть    чужі?

Невже    Держава    наша  не  потрібна,
А    мова  дійсно  вигадана  в  снах?..
Герої  наші  –зрадники…,  бандити?...
Невже  терпітимемо  так  от  мовчки  крах???

Невже  ми    зрадники  (цікаво  лиш,  для  кого?).
І,  що  гріха  таїти,  й  по  сей  день  
На  жаль,  і  Світ    сприймає    Україну
Крізь  призму  поглядів  таких  людей…

Ганебних,  давно  згнилих  й  засмерділи
Стереотипів,  що  ганьблять  наш  край
Що  звуть  себе  гарантами  держави,
А  лиш  неслави  прибавляють  нам!

Чому  ж  і  далі  Україна,  й  сьогодні  знову,
Невідомо  що…  Terra  Incognita…
Така  собі,  якась  така  земелька,
І    достеменно  не  відомо  хто  там  хто?


І  це  –  про  нашу  мислять  Україну?
Яку  ще  двісті,  а  чи  більше  літ  тому…
Мандрівники  Елладою  так  ніжно  називали
І  нарекли  її  в    Елладу  Степову?...

Вас  заклинаю  й  закликаю  слізно
Тож  схаменімось  хоч  тепер  усі!
Ми  ж  українці!  Рід  у  нас  славетний
Не  допустімо  знову  потоптатись    по  Землі!

Відкриймо    світові  «незнану  Україну»,
Як  джерело  славетних  древніх  сил,
Щоб  нас  любили,  дійсно,  як  Державу,  
А  не  як  новий  інтерес  чужий!

Ми  здатні  дійсно  й  тих  серця  зігріти,
Котрі  в  зацупленні  байдужому  живі
Розвіяти  сморід    підступних  міфів
Стереотипів,  а  чи  викривлень  лихих.

Ми  здатні  показати  Україну
Такою,    як  насправді  вона  є
Яку  ми  любимо  і  носимо  у  серці
І  на  чужині  в  молитвах  вона  живе.

В  нас  шлях  один  від  нині  і  на  завжди  –
І  не  зв’язаний  він  на  московський  «путь»
Не  може  бути  «малоросійсько-хохляцьким»  –
Такі  союзники  нас  до  добра  не  доведуть!
 
В    нас  Україна  –  це  своя  Держава
Окрема  ніби    космос  чи  блакить,
Не  можемо  ми  бути  схожими  на  інших
Бо  в  України  є  своя  духовна  мить!

І  не  бажаємо  ми  бути  як  сусіди
Як    будь-хто    з  будь-яких  земель,
Бо  це  те  саме,  щоб  твій  син  чи  донька
Лишень  сусідський  святкували  б  день!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294191
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.11.2011
автор: Lilafea