Люблю життя, побідкатися в ньому…
Літа, літа, де дінешся від них.
І лиш тоді не думаю про втому,
Коли не бачу я очей сумних.
Твоїх очей, що в радісній напрузі
Завжди вбачали в людях доброту.
То ж віддавали в твої руки друзі
Свій біль і горе, втіху, пустоту.
Але ж і ти, плід Божого творіння,
Своє таїш в безодній глибині.
Чи то душа, чи то твоє уміння –
Нести любов і радість на лиці.
Не хочу бачить в смутку твої очі…
Так зажадав поохати тобі!
Прийшли на згадку враз слова пророчі:
Спочатку людям, потім вже собі.
Тепер вже я тобі радіти буду,
Свій біль душі залиш лише мені,
Я все для тебе в світі роздобуду,
Щоб усмішка ясніла на лиці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2011
автор: Г. Король