Закислі хмарами повіки тру руками.
Крапки між нами...Сню тебе ночами.
А вдень ненавиджу і кидаюсь словами,
Листівками та довгими листами.
Що сталося? Що трапилось між нами? -
Маленьнькі мрії, спогади і драми...
Ми, мов злодюжки кутаєм ковдрами
Й ховаємо за сімома замками усе оте,
Чим мучились роками.
Вгризаємось у "не таких" зубами.
Кохаємо і падаєм без тями десь там,
Де кожен з нас буде і був один.
Я чиясь гореносна дочка,
А ти чийсь блудний з сивими очима син.
Ми, мабуть, виглядаємо щасливими зі спин.
І, може, навіть станемо героями картин
Якогось там аматора абсурду,
Якому просто трішечки не вистачає глузду
На думку всіх простих земних людей.
Ми не привязуємося до місць, речей.
Лише до слів, мелодій і ночей,
У домі тих, чиїх міцних плечей
Нам не стає серед чужих очей...
Холодних та пустих очей...
Між нами відстань...
І вона пече...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2011
автор: Інга Хухра