Списи ламають списані в запас,
Віднесені життям на марґінеси.
В них ще штани гарячі від лампас,
І в пам"яті службові "Мерседеси".
Та й інші, що чиновницькі хліба
Жували смачно в ситних годівницях,
Цим теж сьогодні солодко хіба?
Таке і в сні жахливім не присниться!
О, як же тепло й затишно було
Служити їм в ошатних кабінетах
Отим, що нині втримують село
І тим, що в місті мерзнуть у пікетах!
Це боротьба, і як тут не крути,
Цих "слуг народу" можна зрозуміти:
Їх час пробив і треба з влади йти,
Але й піти, це теж ще треба вміти!
В час інтернету обмаль таємниць
Тримають грифи, ті, що не для преси,
Проте й за ними безліч є дурниць,
Де сховані "високі" інтереси.
Про сонце, дишло, цигана й закон
Ще не зітерто з пам"яті громади.
А вже коли перейдеш рубікон,
То не зганьби важку кормигу влади!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294318
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: Дощ