Спалений смуток

Граюся  сама  з  собою
На  білім,  у  мереживі  сувої.
Малюю  поглядом  життя  картину
Та  все  ж  думками  у  минуле  рину.
Зберу  у  пелену  те  все,  що  наболіло
Спалю  в  долині  страху,  сміло.
Як  буде  жевріти  останній  смуток,
То  я  візьму  його  у  руки.
Схилюсь  над  ним,  дмухну  в  гарячу  душу.
Ну  от  і  все.Щасливою  я  стати  мушу!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294340
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: Вільна птаха