Болить,та я не взмозі зрозуміти,
Душевний ти чи не земний.
Тебе між скель колись розбити
Душевний біль-та він німий.
Та губить тіло наче кат,
Впивається він тихо в кров.
Мене узяв лиш на прокат,
Та душу рве все знов і знов.
А не земний несе у вись,
В безмовності моїх думок.
То наче серце оповила слизь,
Положать квіти,і німий вінок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294390
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: Колос надії