Ти все ще віриш та життя цінуєш.
Я вірити тепер не вмію.
Коханого свого цілуєш,
В життя втілюєш мрію.
А я, неначе кріт, не бачу
Тих доленосних ниток,
Які ти смикаєш на вдачу.
Собі сама виносиш вирок.
Ти граєш у життя красиво,
Бо в тебе козирь - віра.
На ній висиш, як на гіллякі слива.
А в мене злазить шкіра.
Я злюся на себе самого,
Бо вірити більше не в змозі.
Ні в Господа старого,
Ні в Сонце на морозі.
Де віру віднайти?
Чи ще жива надія?
Доводиться повільно йти,
Чекаючи, що з'явиться ще мрія.
19/11/2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294393
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: otshelnik