Наш Розум вірно серцю служить,
Все запевняє,що щастить,
Та почуттями Серце тужить,
А Розум лиш в тіні стоїть !
Він Серце палко запевняє :
«Послухай, друже , адже знаю!»
Та Серце слухать не бажає:
«Не хочу я ,ти зрозумій,
Я так бажав,я нею жив,її чекав…
Я так кричав і так страждав,
Але кохав ,життя віддав,
Життя віддав за ніжності запал !
Ти вибачай мене я сам не знав!
Але я так усмішку ніжну полюбляв , зорю стрічав,
Її я аж до рання цілував ,
Та самоцвіти сонця дарував!»
І навіть сам Господь не знав,як я кохав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294601
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2011
автор: Jane Air