Ми додаємо молоко у каву,
аби цей напій був лише м'яким.
Лише небесну беручи октаву,
ти відчуваваєш ту, яку любив.
Ми цукор додаєм у каву,
Аби тривожна терпкість відійшла.
Рум'яний ранок жмуриться яскраво,
Коханку обіймаєш як горня.
Коньяк ми влиємо у каву,
Коли ця ніч повинна вічність перейти.
Коли відвертістю ми бавимось ласкаво,
І істину беремо за барки.
Порожня кава. Кава-одинак.
Вмістилище усього і нічого.
Хто любить каву, п'є її отак.
І гірко посміхається при цьому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294758
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.11.2011
автор: Хельга Ластівка