Вірш не знайшов свого поета.
Ледь зім’ятий листок
В терзанні не придуманих метафор
Під ноги перехожим ліг: чия кому
vendetta?
Слова, притиснені вагою тіл: людських
чи вже не дуже,
Кричали про пощаду!..
Чи може тихо помирали
Так і не прописаними у чиїйсь душі?
А відповідь губилась між дерев,
Як дика пташка, що шукає порятунку.
Поет, він не знайшов свого вірша,
Вірш не знайшов свого поета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294762
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.11.2011
автор: Julia Novak