Нехай тепер - невиліковно хвора,
Негойні стигми кровоточать біль.
Я розчинюсь в тобі, неначе сіль,
Одна кривава крапля непокори.
Твої вуста знекровлені, безмовні.
Язик здубілий - видерли слова.
І над тобою чорна корогва,
І люд стрижуть під неї поголовно.
У тебе очі вийняли кати
І жебрати лишили край дороги,
Та все одно до тебе, мов до Бога,
Мені довіку, мов на прощу, йти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294793
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2011
автор: Григір