Думки заплутуються, заплітаються
У візерунки неповторних снів
І почуття навіки розлітаються
Уламками чудових вітражів.
Закрались тихо спогади непрохані,
Що їх щоразу відправляла в ніч.
Тікали в темінь, мов пташки сполохані, -
Тепер сміливо вийшли знов навстріч.
Щось трапилось зі мною, і розбився
Мій ефемерний кольоровий світ.
Я мрію, щоб крізь хмари знов пробився
З несправжньої країни промінець-привіт.
Цей промінець - надія нездоланна,
Що серце зачаровує моє.
Кричу їй: "Повернися, довгождана!" -
Але вона не чує вже мене.
Та близько порятунок: он світанок,
І сонце заглядає у вікно.
Життя продовжує чудний свій танок,
І світлом денним ділиться воно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294885
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2011
автор: Kotyaka