Здивуванню немає меж,
Увесь світ я обходив тричі,
І дивився з найвищих веж,
В постарілі від зморшок обличчя.
Я проходив багато міст,
І заходив в нові країни,
Із полів заблудився в ліс,
І не знав правди й половини.
Кожен подих Я й кожну мить,
Щоб словами зламались ґрати,
Запитання у серці щемить,
Я боюся ж себе спитати.
Хто й навіщо зібрались тут,
Бог не знає за нас не рідних,
Всіх загнали у власний кут,
І зробили із нас невільних.
Це знайомство й цей різний світ,
На бажаннях всі хочуть бути,
у піску свій лишити слід,
Очі є - та не бачать люди.
21.11.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294929
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.11.2011
автор: КРІПАКОС