Дівчата! У мене для вас погані новини!
Ми з вами, звичайно, у цьому не винні!
Але не вписуємося в ідеали,
Котрі собі ВОНИ змалювали.
Груди… Занадто малі, занадто великі…
Ноги… Занадто довгі, занадто невмілі…
Волосся… Темне, біляве, русяве…
Обличчя… Кругле, щокасте, мляве…
Віддані, вірні, холодні, гарячі,
Веселі, сумні, брехливі, невдячні,
Гетеро, гомо, бі, андрогіни…
Це, типу, іще не мають ………?
Або уже мають, але ховають…
Фух… Як же це важко… ВОНИ уявляють???
Сексі, «фе», із пивом покатить,
Ось ця з недовірливим поглядом зрадить,
З губами червоними точно зараза,
У кофті рожевій, мабуть, язикаста,
У чорному вся, мабуть, з кладовища,
У білому вся – на лобі прищик…
Де ж той ідеал, з життям несумісний,
Що влізе в маленький корсетик тісний?
Що Фройда читати не буде ночами,
І Сартра не буде хотіти снами?
Немає такого! Нехай хоч уб’ються.
Ми справжні – розумні. Нехай хоч зіп'ються.
Ми справжні, справжні, хоча і без тями,
За нами той Фройд в могилі ридає!!!
Це час із нами в метафори грає –
Вбиває мужчин, жінок пригортає
До себе під крила, занедбані сексом
І споєні в темряві слабеньким «бексом»…
Ось там ідеали втрапляють у хміль…
І ми тут не винні, це все їхній біль!
Їхні страждання і сліз океани,
Оті самовведення в самоомани…
О, ідеали! В безодні горять!
2012! Амінь, ………-мать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295093
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Катерина Соколова