Щоденно, навіть спокійно ідучи вулицею, ми знаходимося під прицілом чужих поглядів, думок, суджень...
Ну що ж,
стріляйте...
пекзлем кольоровим
з чола мого мішень собі зробіте.
А розстріл ваш - є заняттям не новим -
вбивати завжди легше, ніж творити.
....не зволікайте...
...я чекаю...
Тож стріляйте...
не цільтесь довго,
бо самі впадете,
не зловтішайтесь,
не дразніте вовка,
і ваше ціле може
стати колись битим.
Стою!..
Стріляйте!..
Нічого тікати,
хоч є куди,
нема мети, ідеї.
...не вперше, мабуть,
гвалтувати думки чужої галереї?..
Не схибте,
зручно умостившись.
Чекаю...ціль не впізнаєте?
Стою!.. Стріляйте!..
Затамую подих!...
До смерті все одно не вб"єте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295100
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: manko