***
Терзаєш мене щохвилини!
І душу ніве́чиш думками…
Так ба́йдуже-су́хо, рути́нно
Розводиш все щастя руками.
Навіщо стикаємось завше
Під ночі кіптю́жною виссю?
Мовчанням так боляче плачеш…
Чи, може, безпам’ятно снишся?
І десь в підсвідомому свіччю
Так гаряче капаєш воском!
Шматуєш мене протиріччям –
Дилемним мані́женим ло́ском.
Минайся, благаю, минайся!!!
Розтань десь під вечір в суті́нні!..
Лишень до душі не чіпляйся
Промоклим від сліз неумінням...
(20.11.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295183
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Леся Геник