Будь-яке світло зміює тінь,
В кожному серці запалює біль.
Часом здається - суцільна пітьма
Душу мою раптом всю огорта.
Якось самотньо в одну мить стає,
Боляче й слабкість мій стан видає.
Сили немає ні скиглить, ні жить,
Хочу нарешті цю гру завершить.
Просто мені необхідна підтримка
Від тії людини, що зробить зупинку.
Від того, хто впевнений, що я все зможу,
Що не покину і що переможу.
Просто в пітьмі набридає боротись,
Втрачаєш мету крізь суцільну самотність.
Я втратила віру у все, що вагомо,
А все те, що знала, уже незнайоме.
Всередині пусто і хочеться вити,
Бо зовсім не знаю, що далі робити.
Невпевненість навіть у тім, хто я є,
І що в цьому світі насправді моє.
Для чого роблю що, куди я ступаю,
Та знаю єдине - немає тут раю.
І звісно пітьма - це лише почуття,
Від нього не знайдеш ніде забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295224
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Ая