* * *
Ніколи не кажи мені «досить»,
Бо не можу любить наполовину,
Коли кохання до небес підносить,
Тоді я піснею до тебе лину.
Піснею, витканою щастям,
Омитою ніжністю твоїх очей,
Яка дзвінкістю кохання заіскриться
І полетить цим світом між людей.
Облетить шпилясті гори,
Піднесеться понад хмар,
Вмиється солоним морем —
Хай усі спізнають її диво-чар.
Я не в змозі її зупинити,
Не маю сил, безсилий,
Завдяки їй я навчусь любити,
Стану тоді по-справжньому щасливий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295243
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Богом Даний