Нас гідність, як мати,
В оранжеві шати
Убрала посеред незгод.
Лиха та година
Із нас породила
Спільноту, що зветься народ.
О, ґречний мій люде,
Багато ще буде
У нашім житті кольорів.
Веселки намисто
Розквітне барвисто
Над золотом наших ланів.
Вкраїни ми діти
І знане у світі
Народжене нами тепло.
В нас воля нуртує,
Та лихо мудрує,
Щоб сонце повік не зійшло.
Мої українці!
Відійдуть ординці,
Тож вас про єдине молю:
Брати мої й сестри,
Зуміймо пронести
Цю жовтогарячу зорю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295263
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Копачівна