Найвищий час нам вчитися свободи,
Імплантувати в ідеологію любов,
І торувати правду сьомим потом
До піднебіння справедливості сього.
Час слушний є, ми ним, повір, багаті,
І дзвін намолює небесні образи,
Нас прикували не ворожі ґрати,
А небажання вирватись з пітьми.
Ми потопаєм в осуді і злості,
Нас нарікання смокче як черв’як,
Найвищий час повстати з себе-рабства
І присмирити ненаситний смак.
Творім неполітизовану свободу,
Заради себе – вольності душі,
Хай буде в ній нескорене й просторе
Бажання рідності на батьківській землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295292
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.11.2011
автор: Оксана Пронюк