Щось діється в житті, в щоденному безглузді...
Коли собі не брешеш, коли зникають друзі...
У нескінченнім колі, ти крутишся мов дзиґа.
Чекаєш як почнеться в твоїй душі відлига.
Ти розтинаєш простір порожніми руками,
Шукаючи щось інше, не солод між ногами.
Звертаєшся до неба, щоб долі попросити
І не знаходиш спокій, а чи він є у світі?
А чи він є у небі, що обіймає зорі,
Що надихає інших в безкрайньому просторі.
Вони в своїх планетах розпалюють багаття.
Такі ж як ми тривожні, зеленовухі браття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295318
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2011
автор: Віктор Нагорний