Німа людина схожа на лампадку
засушенену анафемами осінніх рук.
прирівняння до діалектованих мук
у мікро-комунах давно вибитих скелетів,
славнозвісного героя,
котрий пережив великий Потоп
та випав з Вавилонської вежі
неначе з шерстяної колиски.
Проламав собі череп
Зрадив усіх,
включаючи Ісуса,
а все заради маленького рахунку
у швейцарському банку,
невеличкого інвестиційного кейсу,
тепер же Божий суд із монототеїстичним
відліком точок,
що починають свій рух
колінами дітей
та закінчують поштовими
скриньками невідомих юридичних осіб
Голими стінами із старим гавайським
арт-с’юреалізмом,
стилем,
де кожен штрих чогось окремо вартий,
вартий франк-майнських заощаджень а не
прибуткових молитв,
що об’єднюють всі системи світу під одні і ті ж
політичні гасла
Політики,
президенти,
домогосподарки
діти мексиканських нарко-баронів
усі потребують щирих молитв
усі.
Для сили
віри та
снаги
у краще майбутнє;
Її волосся. Я пам’ятаю.
Цей шурхіт від порухів
схожий на хрускіт
від кількох фунтів британських стерлінгів.
Це чудово торкатись її волосся та дихати її
шкірою,
та інколи,
коли пощастить кохатися з нею
в човні,
коли автоматом змінюються депозитні ставки та вклади.
Завбачливо вибачати, вибачати завбачливо
коли може закінчитись туалетний папір,
немов плівка у стінах совкого міні-кінотеатра,
неначе магнітофон що слухав її серцебиття
вдихав її груди,
сріблився озоном
відділяв з – поміж інших це миле обличчя,
а можливо й груди,
проте пігментація шкіри її тіла
не відповідає лексемам та певному набору
старих відеокамер з осені
чи просто осінню, можна часто проходити кольоровий
тест Люшера,
який часто проходять пацієнти чи їх терапевти,
можна ще послухати музику асимілятивну
сексуальну та доволі легку та банальну для релаксу
адже це осінь..
Чомусь відразу згадується історія почута від мого сусіда
Маленький хлопчик промовляв: „ Все що може Ісус – ходити по воді”
через дві хвилини його зіб’є фура тої самої марки морозива,
що він з’їв ці об довбані дві хвилини тому.
Ось така сторі цікава і захоплююча про хлопчика та Ісуса.
Повинні пам’ятати, що Бог ковтає наші молитви,
наче президент Китаю, що ковтає свої щоденні сніданки,
тому моліться щиро дітки й бізнесмени,
якщо не хочете потрапити під фуру марки вашої компанії,
чи впасти з каруселі і зламати собі голову.
„ А що можу я ?„ – питає кожен день себе кожен
мешканець нашої нікчемної планети
Я щиро відповім на це дурне запитання:
„Щиро молитись” і все, людина інколи здатна тільки на це.
Так ось, банківський холдинг,
її довгострокове волосся,
що заплутуючись в заміських жовторіччях,
наче та соудепівська плівка ніколи не закінчиться
все це тільки слова на спітканих кров’ю заслуг людства
долинах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295368
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.11.2011
автор: ImmortalPsycho