На днях минає 7 річниця Майдану.
Вірш написаний наприкінці 2004 р
Згадаймо...
Твердив Ґарант, що нація аморфна
І що ідеї в нації нема.
А тут іще сентенція біґбордна
Весь час в напрузі виборця трима.
Була надія - піде, як по нотах,
Все проковтне тупий електорат
І знову там, на зевсових висотах,
Возсяде свій, не з вулиці, ґарант.
Проте -не склалось. Бачить Бог, не склалось.
Це ж скільки треба фальші та брехні,
Щоби терпіння в демосу прорвалось
І він сказав рішуче й твердо: "Ні!".
Не сподівались владці велемовні
На дужий спротив випручаних мас.
Ще не зотліло в пам"яті духовній
Те, що єднало й зближувало нас.
Гримів Майдан гарячим помаранчем
І біло-сині плавились льоди.
Ми всі зійшлись під гаслом об"єднавчим
І сумніви розвіялись, як дим!
Знецінювались долари й червінці -
Росла свобода вибору в ціні.
І саме тут "маленькі українці"
У Націю єдналися в ці дні.
Сімнадцять днів "бродила" Україна,
Сімнадцять днів боролась за права.
Ми твердо знали: доля в нас - єдина
І не сприймали розбрату слова.
ТАК! Ми - народ! Ми прагнемо поваги!
Волієм вільно думать і творить.
Найвищий злет духовної звитяги
В серцях у нас повік не відгорить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295386
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.11.2011
автор: Дощ