Часу не вистачить…
Ранок. І сонце, ніби кігті собачат,
Порве пітьму, розкидає, розтрощить…
І поналазить у мій сон з малих дірчат
Жовтогарячі плями сонячні і млосні…
Доснись мені!
Привидся відблиском у склі автівкки,
У черзі до кіоска з цигарками,
Надихай у мої долоні паром…
Чи зваб мене під приводом залишитись на каву...
Простих речей
Додай…
Так додають корицю в напій,
так здобрюють ваніллю тісто…
Додай смаку своїх цілунків у мій пастельний тихий ранок!
А часу мало, щоб доснить,
А час сповзає у засекречені невидимі комори,
У сховища, у каземати забуття…
Я не подужаю цей світ.
Нажаль,
Мені невистачить фантазій темних коридорів,
Густих гілок, заплетених пітьмою, щоб заблукать у снах,
У відблисках твоїх очей,
У мерехтінні нестійких зображень
На площині тонованих вітрин…
І в кашемірових обіймах
я не пробуду довго із тобою…
Нажаль.
Рука світанку, ніби ненавмисне,
Вичавлює мене, мов з тюбика темпера,
на прохолодний папірець буття...
Нажаль…
Я не подужаю цей світ…
24.11.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295561
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2011
автор: gala.vita