Ми — два океани —
Піску і води.
Разом нам ніколи не бути.
Ми - дві паралелі,
Яким не зійтись,
Дві мрії, яким вже не збутись.
Ми - різні галактики,
Різні світи.
Несхожі, як зорі у небі.
Розійдемось двоє,
Як ті кораблі...
Про зустріч благати не треба.
І знову у душу
Вкрадеться журба.
Про давнє тихцем нагадає.
Яка ж я і досі
Лишилась дурна:
Ненавиджу, але кохаю.
[i]Старий, як світ вірш, написаний в 7 класі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2011
автор: Marika