***
Зашто́рю му́кою вікно…
Моя розпука – вже давно…
Дивитися забула в небо,
А тільки в землю, перед себе…
Хтось збоку: скільки, скільки можна?
Життя – то щастя! Не «трино́жна»!
Розмірений чи ні – гало́п!..
Світловказі́вник… Світлосто́п…
А ти на мить піди зі мною:
Під стелю віщого спокою,
Де штори – мука на вікні,
А мука – вічністю в мені…
І зрозумієш, хоч на мить:
Мені страждати: це –як жить!!!
(8.11.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295660
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2011
автор: Леся Геник